МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ЗАСОБУ
7.1. Перелік показників, які підлягають визначенню: показник концентрації водневих
іонів (рН) засобу, масова частка 1-пропанолу та етанолу.
7.2. Методи визначення встановлених показників
7.2.1. Метод визначення показника концентрації водневих іонів (рН).
Метод базується на вимірюванні різниці потенціалів між двома електродами (вимірювальним і порівняльним), занурених в пробу, що досліджується. 7.2.1,1. Прилади, реактиви: рН метр любої марки з набором електродів Стакан Н-2-50 ТХС, згідно ГОСТ 25336 Посуд мірний лабораторний скляний, згідно ГОСТ 1770-74 Циліндр 1-250, згідно ГОСТ 1770-74
Термометр рідинний, згідно ГОСТ 28498 і нормативно-технічної документації, з інтервалом вимірюваних температур від 0 до ІООоС, з величиною поділки 1 оС.
Стандарт-титри для приготування буферних розчинів для рН-метрії, згідно ГОСТ 4919.2 7.2.1.2.Проведення досліду:
рН вимірюють безпосередньо в пробі, що досліджується. рН-метр і електроди готують до роботи у відповідності з інструкцією, що надається до приладу. Настройку приладу проводять по буферному розчину, значення рН якого лежить в діапазоні вимірювань, що проводяться. Засіб наливають в стакан місткістю 50 смЗ, кінці електродів занурюють в досліджувану пробу. Електроди не повинні торкатися до стінок і дна стакану. Значення рН знімають по шкалі приладу.
7.2.1.3. Опрацювання результатів:
За кінцевий результат приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних вимірювань (розходження між ними не повинно перевищувати 0,1 одиниці рН, інтеграл сумарної похибки вимірювання +0,1).
7.2.2. Методика визначення 1-пропанолу.
Дана методика встановлює газохроматографічний метод визначення 1-пропанолу. 7.2.2.1. Прилади, реактиви:
Хроматограф газовий, який забезпечує роботу в режимі 50-300оС.
Колонка газохроматографічна спіральна з нержавіючої сталі довжиною 200 смЗ, внутрішнім діаметром 0,3 смЗ.
Мікрошприць типу МШ-1 або Газохром-101, ємністю 1*10 смЗ (1 мкл) з ціною поділки 0.02 * ЮсмЗ (0,02 мкл).
Мікрошприць типу МШ-10, ємністю 1*10смЗ (10 мкл) з ціною поділки 0,2*10 смЗ (0,2
мкл).
Інтегратор цифровий автоматичний для обробки хроматограм типу 1-02.
Азот, стислий в балоні – газ носій для детектора іонізації в полум’ї.
Гелій газоподібний вищого ступеня очищення марки А відповідно до ТУ 51-940 – газ-носій для детектора за теплопровідністю.
Водень технічний марки А або електролітичний, який отримують з генератору водню типу СГС-2.
Повітря технічне.
Полісорб-1 з частками розміром 0,1-0,3 мм відповідно до ТУ 6-09-10-1834 – насадка. Ацетон.
1-пропанол для аналізу (іноземний, проставляє фірма виробник).
Спирт етиловий (імпорт, постачає фірма-виробник) або спирт етиловий ректифікований, чистоту визначають хроматографічно з детектором за теплопровідності – внутрішній еталон. Толуол.
Ефір етиловий медичний.
: Ваги лабораторні загального призначення 2-го класу точності з найбільшою межею
зважування 200 г.
Вакуумний насос з розрідженням до 2,6-3,5 Па (15-20 мм рт.ст.). Посуд і обладнання лабораторні порцелянові. Колба Кн 1-50-14/23 ТС. Шафа сушильна.
\ Допускається використання обладнання з аналогічними технічними і метрологічними
характеристиками, а також реактивів, які за якістю не нижче наведених у методиці. 7.2.2.2. Підготовка до випробування.
7.2.2.2.1. Приготування насадки.
Насадку насипають в порцелянову чашку і прокалюють у сушильній шафі при 1800 С протягом 3 год.
7.2.2.2.2. Приготування колонки
Колонку перед наповненням промивають послідовно толуолом ацетоном, водою, етиловим спиртом і етиловим ефіром.
Наповнюють колонку, кількість насадки, яку витрачено на заповнення колонки, складає 4,6+0,2) г.
Монтаж, налагодження і виведення хроматографу на робочий режим проводять ■ відповідно з інструкцією, яка додається до приладу
7.2.2.2.3. Приготування проби:
Для визначення відносного калібрувального коефіцієнту (К) зразок готують наступним \ чином: зважують 1,0000 + 0,0009г етанолу (зразки надає фірма-виробник) у колбі з ! пришліфованою пробкою і додають до нього приблизно таку ж кількість 2-пропанолу (еталон).
Результати зважування в грамах записують з точністю до четвертого десятичного знаку,
j Для визначення масової частки етанолу зразок готують аналогічно, додаючи до
{ аналізованого зразка лікарського засобу етиловий спирт (еталон) у кількості, яка приблизно \ відповідає кількості компоненту який визначається.
Для визначення калібрувального коефіцієнту готують дві штучні суміші (п. 3.1.2.3.1.) і кожну з них хроматографують 10 разів.
Для проведення випробування готують дві проби досліджувального зразка (п. 3.1.2.3.2.) і кожну з них хроматографують три рази.
Проби зразка який аналізують вводять в хроматографічну колонку мікрошприцем через випаровувач, прокалюючи гумову мембрану. Голку шприця вводять на повну довжину і швидко вприскують таку кількість, щоб піки основних продуктів займати на хроматограмі не менш ніж 2/3 ширини паперу.
7.2.2.4. Обробка результатів.
Площу піку на хроматограмі вимірюють автоматично цифровим інтегратором. Масову частку 1-пропанола (С) в процентах методом «внутрішнього еталону» розраховують за формулою:
C=m-XSXKX100
^sem (і)
де m – маса, зразка який аналізується, г
тет – маса внутрішнього еталону з урахуванням чистоти, г;
S – площа піку етанолу;
SeT – площа піку внутрішнього еталону;
К – відносний калібрувальний коефіцієнт, який розраховують за формулою:
mMxS (2)
де ml – маса етанолу з урахуванням чистоти, г.
Розходження між результатами визначення відносного калібрувального коефіцієнту не повинно перевищувати 0,02.
Масова частка «внутрішнього еталону» – відповідає вмісту 1-пропанолу (5-90 мас.%) у досліджувальному зразку лікарського засобу.
За кінцевий результат приймають середнє арифметичне двох паралельних вимірювань, розходження між якими допускається не більше 1%, межі відносної похибки вимірювання + 2,5 % при довірчій ймовірності Р=0,95.
7.2.3. Методика визначення етанолу.
Дана методика встановлює газохроматографічний метод визначення етанолу. 7.2.3.1. Прилади, реактиви:
Хроматограф газовий, який забезпечує роботу в режимі 50-ЗООоС.
Колонка газохроматографічна спіральна з нержавіючої сталі довжиною 200 смЗ, внутрішнім діаметром 0,3 смЗ.
Мікрошприц типу МШ-1 або Газохром-101, ємністю 1*10 смЗ (1 мкл) з ціною поділки 0,02 * 10 смЗ (0,02 мкл).
Мікрошприць типу МШ-10, ємністю 1*10смЗ (10 мкл) з ціною поділки 0,2 * 10 смЗ (0,2
мкл).
Інтегратор цифровий автоматичний для обробки хроматограм типу 1-02. Азот, стислий в балоні – газ носій для детектора іонізації в полум’ї.
Гелій газоподібний вищого ступеня очищення марки А відповідно до ТУ 51-940 – газ-носій для детектора за теплопровідністю.
Водень технічний марки А або електролітичний, який отримують з генератору водню типу СГС-2.
Повітря технічне.
Полісорб-1 з частками розміром 0,1-0,3 мм відповідно до ТУ 6-09-10-1834 – насадка. Ацетон.
1-пропанол для аналізу (іноземний, проставляє фірма виробник).
Спирт етиловий (імпорт, постачає фірма-виробник) або спирт етиловий ректифікований, чистоту визначають хроматографічно з детектором за теплопровідності -внутрішній еталон. Толуол.
Ефір етиловий медичний.
Ваги лабораторні загального призначення 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г.
Вакуумний насос з розрідженням до 2,6-3,5 Па (15-20 мм рт.ст.). Посуд і обладнання лабораторні порцелянові. Колба Кн 1-50-14/23 ТС. Шафа сушильна.
Допускається використання обладнання з аналогічними технічними і метрологічними характеристиками, а також реактивів, які за якістю не нижче наведених у методиці. 7.2.3.2. Підготовка до випробування.
7.2.3.2.1. Приготування насадки.
Насадку насипають в порцелянову чашку і прокалюють у сушильній шафі при 1800 С протягом 3 год.
7.2.3.2.2. Приготування колонки
Колонку перед наповненням промивають послідовно толуолом ацетоном, водою, етиловим спиртом і етиловим ефіром.
Наповнюють колонку, кількість насадки, яку витрачено на заповнення колонки, складає 4,6 + 0,2) г.
Монтаж, налагодження і виведення хроматографу на робочий режим проводять відповідно з інструкцією, яка додається до приладу.
7.2.3.2.3. Приготування проби:
Для визначення відносного калібрувального коефіцієнту (К) зразок готують наступним чином: зважують 1,0000 + 0,0009г етанолу (зразки надає фірма-виробник) у колбі з пришліфованою пробкою і додають до нього приблизно таку ж кількість 2-пропанолу (еталон). Результати зважування в грамах записують з точністю до четвертого десятичного знаку.
Для визначення масової частки етанолу зразок готують аналогічно (п. З.2.1.З.1.), додаючи до аналізованого зразка лікарського засобу етиловий спирт (еталон) у кількості, яка приблизно відповідає кількості компоненту який визначається.
| 7.2.3.3. Проведення випробування. | |
| Умови роботи хроматографу: | |
| температура термостату, оС | 130 |
| температура випаровувача, оС | 200 |
| Для детектору за теплопровідністю: | |
| температура детекторного блоку,оС | 200 |
| струм моста, мА | 120 |
| газ-носій | гелій |
| межа визначення за струмом, А | 5 х 10 |
| газ-носій | азот |
| Об’ємна витрата газу-носія, смЗ/хв. | 40 |
| Об’ємна витрата водню, смЗ/хв. | 60 |
| Об’ємна витрата повітря, смЗ/хв. | 300 |
| Швидкість руху стрічки самописцю, мм/год | 240 |
| Об’єм зразку, смЗ | 0,6* 10 - |
Проби зразка який аналізують вводять в хроматографічну колонку мікрошприцем через випаровувач, прокалюючи гумову мембрану. Голку шприця вводять на повну довжину і швидко вприскують таку кількість, щоб піки основних продуктів займали на хроматограмі не менш ніж 2/3 ширини паперу.
7.2.3.4. Обробка результатів.
Площу піку на хроматограмі вимірюють автоматично цифровим інтегратором. Масову частку 1-пропанола (С) в процентах методом «внутрішнього еталону» розраховують за формулою:
m,mxSxK
С = ~^——- хІОО
де m – маса, зразка який аналізується, г
тет – маса внутрішнього еталону з урахуванням чистоти, г;
S – площа піку етанолу;
Бет – площа піку внутрішнього еталону;
К – відносний калібрувальний коефіцієнт, який розраховують за формулою:
men,XS (4)
де ml – маса етанолу з урахуванням чистоти, г.
Розходження між результатами визначення відносного калібрувального коефіцієнту не повинно перевищувати 0,02.
Масова частка «внутрішнього еталону» – відповідає вмісту 1-пропанолу (5-90 мас.%) у досліджувальному зразку лікарського засобу.
За кінцевий результат приймають середнє арифметичне двох паралельних вимірювань, розходження між якими допускається не більше 1%, межі відносної похибки вимірювання + 2,5 % при довірчій ймовірності Р=0,95.